Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

380 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 міста і містечка. З достойників приїхав до Львова м. інш. Шлеський воєвода Гражинський, іменований – після втрати посади воєводи – міністром преси і пропаганди. У воєвідському будинку відбулися наради зі світом місцевої преси. Міркою забріхання чи повної дезорієнтації влади, яка не знала, що довкола діється, може послужити факт, що тоді на тих нарадах під проводом проф. Здзіслава Шталя поважно дебатувати, скільки вагонів паперу треба спровадити з Фінляндії, щоб забезпечити всі львівські щоденники! Діялося це в умовинах, коли оголошений у першому дні війни «воєнний розклад їзди» направду не обовязував ні одного дня, бо німецькі летунські налети зараз таки першого дня ввели у комунікаційні відносини повний хаос. У поведінці цивільної та військової влади видно було ту саму внутрішню супреречність, що була для неї прикметна і за минулі мирові роки. З одного боку фанфаронували до кінця та приготовляли різні організації і комітети, немов війна велась на Марсі, з другого боку потрапили зовсім голови та журилися лише бензиною для авт. У пятому дні війни, коли Краків був уже у німецьких руках, коли воздушна фльота Польщі вже не істнувала, коли вся комунікація була спараліжована і варшавські міністерства спаковані, командант м. Львова завізвав до салі польського Товариства Школи Людової поіменно кількадесять осіб з усіх національностей, м. ін.зі світа преси, який відчитав програму та устійнені вже назвища проводу окремої громадянської організації, яка мала вести пропагандистичну й освітню працю серед цивільних й війська, згідно з вказівками авійськової влади. Істнувала на папері окрема секція для уладжування концертів та театральних вистав для вояків, казали про те, як треба маніфестаційно відпроваджувати вояків на залізничий дворець (війна у 1939 році на зразок 1914 року!). про збірку датків для вояків на фронті та про оснування цілої сітки підвідділів тієї організації по всьому краю, немов державне й громадське життя не зазнавло ніякої зміни. Діялося це тоді, коли змобілізовані старшини не могли у тій самій команді міста (змобілізовані рядовики у ПКУ) дістати інформацій, як і куди мають дістатися до своїх військових частин, про які ніхто з військовиків не знав, де вони, коли не було – як згадано – взагалі полевої пошти та