Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

379 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 скільки їх загинуло, скитаючись серед люютої зими 1939 /40 р. по тому боці прикордонної смуги, скільки родин розлетілось, ніколи вже не віднайшовши себе?! В тому самому часі на сході, куди линула хвиля втікачів з заходу, зорко скривали перед польським громадянством військові поразки та колокружне темпо німецького наступу. В тому самому часі, як у Кракові польські патріоти раділи, що знищено сотні німецьких повзів, польські газети подали про перервання лінії Зигфрида у 14-ти місцях! Господь відаєє, чому геніяльний автор тої звістки вибрав був акуратно цифру 14, а не заокруглив її до 20, 50 чи 100! У ділянці пресової політики запанував повний хаос. Проголошено декрет про введення пресової цензури, але не було виконного розпорядку, хто і як має ту цензуру переводити. Отже залишилось по старому, цензуру вели ті самі люди в городському старостві, з тим, що вони повинні були догадувалися, чого не бажає собі мати у газеті військова влада. У практиці виходило воно напр. так, що про німецькі летунські налети не вільно було писати у Львові під загрозою найбільших кар, хоч у Кракові та у Варшаві писали про них зовсім свобідно. Після перериву телєграфічних та телєфонічних сполук із Варшавою, Львів, Станиславів, Тернопіль та всі інші воєвідські столиці у східних воєвідствах не мали ніякого звязку з центральною владою, воєводи не знали, де перебуває уряд і чого вимагає від них, не знав цього також і львівський відділ ПАТ-а (Польської Телєграфічної Агенції). Той останній на власну руку впровадив таку новину: видавали для преси подвійні комунікати, на білому та на зеленому папері, при чому при примусовому друкуванні великих бюлєтинів не вільно було подавати джерела інформацій. Таким хитрим робом офіціяльна пресова агенція скинула на відповідальність редакцій найбільш фантастичні відомості про воєнні перемоги! Під кінець першого тижня війни хвилі втікачів залили міста і містечка у східніх та особливо південно-східніх (напрямок на Румунію і Угорщину) воєвідствах. Збентежені громадяни побачили величезні автобуси з глиною помазаними та галуззям прикритими дахами, вщерть виповнені – малими дітьми! Видно з якихось літніх кольоній на заході везли їх невідомо пощо на безпритульну скитальщину. Лімузинами були переповнені