Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

382 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Не знаємо, яке було темпо польських воєнних приготувань у розумінні технічно- військовому, не знаємо, хто що в якому часі в ділянці організації армії та військової підготови до війни вдіяв. Знаємо тільки, що тих останніх шість місяців перед вибухом війни – від початку березня до кінця серпня – падав у Польщі безупинний град слів про найвищі боєві здібності польської армії та найвищий моральний стан польського народу – поруч із таким самим густим градом легковажних, погірдливих та образливих слів про німецьку армію і вартість німецького народу з погляду воєнних вимог. Про стан німецької армії, про її чисельність, вивінування, вишкіл резерв, про німецький старшинський корпус, німецьку морську й воздушну фльоту, про психіку німецького вояка – про все те всі польські часописи, з найбільш «авторитетними» органами на чолі, виписували найважливіші нісенітниці, що їх польське громадянство приймало з найбільшою повагою. І той тон зберігся до самого кінця. 3-го вересня, отже у третьому дні війни, полковник Умястовський казав у польському радіо буквально: «Нині, коли Польща розпочинає свою другу війну, яка має на меті зберегти те, що було здобуте, та відзискати те, що наше, чисто польське (!), Польща має начального вожда, випробованого у битвах, якого не має ніодна інша європейська армія та має двоміліонову армію під зброєю, а мобілізація щоденно побільшує її сили…» З отим «начальним вождом», якого «не має ніодна европейська армія», вдалося красномовному полковникові на прочуд: з історичної перспективи можна вже нині признати йому на 100 відсотків правду! Але з тієї самої перспективи не можна ніяк зрозуміти: навіщо всі ті трагі-комічні речі говорив Ридз, Умястовський, навіщо писала їх вся польська преса, оглошувало державне радіо?! Відповідь: це була система блєфу , яка – накинена згори політичною та військовою верхівкою – так увійшла в кров і кости польського громадянства, що воно до самого трагічного кінця переплутавало блєф із правдою та орудувало блєфом, гадаючи, що в ньому спасення нації і держави. Під кінець першого тижня війни у зареквірованій кімнаті в помешканні автора цих рядків у Львові замешкав один майор польського міністерства військових справ. Спершу пробував він