Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

383 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 запевнювати, що ніякої програної нема, бо польська армія ненарушена, що вона тільки ввесь час відступає, що це плянова тактика, щоб дати час західним союзникам зібрати сили ждля контрудару, та що вислід тієї калькуляції залежить лиш від того, чи Совіти рушаться, чи ні, але – очевидно – вони «напевно» будуть невтральні. Однак за день – два, коли розвал вже був очевидний, майор, який від ранка до вечора перебував у будинках львівського воєвідства та корпусної команди, перестав блахманити та дороблюваними «пост фестум» теоріями заявив раз зовсім щиро: «Знаєте, у чому тайна цього розвалу? Ми поляки ввесь час блєфували, думаючи, що німці блєфують; тимчасом тепер показується, що німці справді поважно приготовлялися до війни, а ми залишились зі своїм блєфом…» Той майор був інтелігентною дюдиною: він зовсім влучно підхопив цілу методику політики тої польської кліки, яка кричала про війну. Помилявся він тільки в одному: камариля Ридза, яка стероризувала Бека та опанувала середки пропаганди, не лише користала з блєфу, щоб застрашити ним німців за мирового часу та спонукати їх до дипльоматичного відвороту, отже, щоб вирятувати блєфом мир . Вона, та камариля, вірила, що блєфом удасться теж виграти війну . І те, що ми бачили у трьох тижнях війни у Польщі, було одним безупинним ланцюгом доказів, як неповажно ставились поляки до війни, яка дизгармонія була поміж їхніми словами про повагу хвилини та свідомістю, що треба направду розуміти під тією повагою. 3-го вересня 1939 р. зійшовся сойм та сенат на маніфестаційне засідання – останнє в історії нової Польщі. Серед бурі оплесків прийняли сенатори внесок, що «члени сенату Річипосполитої ставляться до розпорядимости армії». Знайшовся один такий сенатор, який взяв ту постанову поважно і – зголосив до війська. Це був Кшиштоф Радзівіл. Вістка про його геройський жест миттю розійшлася поміж його товаришами. Одному з них він показав своє писемне зголошення: той узяв папір у руку та передер його, визвірившись на смішаку-сенатора, який хоче йти на війну, забувши, що чейже сенатори призначені «до вищих завдань». – Оголосили у Львові (як в усіх містах і містечках у Польщі), що будуть копати рови для охорони перед летунськими налетами та що громадяни повинні самі