Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

5 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 ВСТУП Автор прекрасно знає та розуміє, що по історії Польщі ХХ століття написано тисячі бібліотек прекрасних книг польських та закордонних, українських істориків. Ця книга народилася від пошани, любові, захоплення від прекрасної, трагічної, героїчної, такої різноманітної в своїй трагічності та величності історії Польщі, зокрема й в ХХ сторіччі. Краще написати книгу про яку мрієш, ніж потім завжди жалкувати, що не зробив цього, послухавши когось, хто казав, що все всіма вже давним-давно написано. Я знаю, що я нічого не знаю, і чим більше я знаю, тим більше нічого не знаю. Цією фразою можна починати будь-яку книгу по історії, статтю, розмову. Чому ж я тоді взявся за таку тему «З історії Польщі»? Чому? Навіщо? Віддати шану історії великого польського народу, з яким ми жили поряд в одній державі багато сторіч. Як жили? По різному. Билися, воювали, знищували одне одного, будували, мирилися, знову билися і так постійно з різною силою. ЦЕ ІСТОРІЯ. А вона така пані прекрасна, в ній було все і по-всякому. Чому Польща? В моїх найрідніших людях на світі – дружині та наших синах тече також польська кров, кров великого польського народу. Нінина прабабуся Магда була полячкою, жила на Покутті (Станіславщині – Франківщини). Її донька – Нінина бабуся Дудяк Анастасія Іванівна – людина, яка мене надзвичайно, шалено любила була наполовину полькою. Бабуня Настя навіть померла 7 травня 2001 року за один день до дня мого народження 8 травня, і похоронили ми її 9 травня. Я їй і присвятив цю книгу і всім полякам-предкам моєї дружини Ніни і моїх синів Руслана і Олексія. Доля бабусі Перевізник (Дудяк) Анастасії Іванівни незвичайно звичайна для її покоління. Народилася 7 січня 1912 року в селі Кутище в Австро-Угорській імперії. Жила в Західно Українській Народній Республіці, відродженій Речі Посполитій – Польщі, Радянскій Україні, при нацистській окупації України Німеччиною, в СРСР в Україні, в відродженій незалежній Україні. Важко працювала, народила та виростила дітей, ростила онуків, в 69 років стала вдовою, а в 77 років переїхала до доньки Ганни в Новосафронівку, на Південь України.