Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

50 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Але, з другого боку, виходить, що Дмовський, хоч і винен, одначе сказати б так „заслуживает снисхожденія“, бо призвів його до всих авантюр політичних Крамарж, котрий мов хитрий змій прабабку нашу – Єву, спокусив літера ендеків і дав йому покуштувати овощів з дерева розуміння доброго і лихого. „Тактика кола польського в Думі, – як свідчить д. Парчевський – радикально змінилася з часу приїзду Крамаржа, котрий зтянув його до всеславянеької політики і подав теоретично консеквентну думку, що польські посли досягнуть своєї мети, коли прийдуть до порозуміння з думським центром" (Kurjer Lwowski, № 36). От де шукати треба винуватого, а він, д. Парчевський, до всих цих ганебних вчинків Кола не має ніякого відношення; він, навпаки, навіть дуже неприхильно ставиться і до всеславянського руху, що, на його думку, до старого панславістичного корита провадить, і до спілки з pazdziernikowcami, що до цього часу тільки сам – но прикрости робили польській справі (Przeglad poranny, ч. 21). Виходить, врешті, щось дуже вже складне і разом з тим н; дзвичайно схоже на школярські викручування: мовляв, і я – не я, і вина не моя... Але повіримо щирості каяття д. Парчевського, як повірив йому Przegl. Poran. і не будемо настирливо вязатися до його за інформаціями, яких він не хоче подати, про роль цієї новонарожденної опозіції у всих цих минулих подіях, про характер та мету її і т. ин. Задовольнімося дуже невеличким, – власне тільки тим, що маємо, нарешті, однерте признання помилок, котре «Tchna uczciwa szczeroscia», і, пам'ятаючи, що каяття є перший крок до спасення, спитаємо, яким шляхом, на його думку, мусить іти репрезентація польська в Думі, щоб вийти з тих нетрів, куди вскочила вона останніми часами? На це питання маємо дуже невиразну відповідь. Д. Парчевський одно тільки ясно зазначив, що полякам треба цілком залишити надії на Думу і енергично взятися до культурної праці у себе вдома. В цій заяві неможна не бачити маленького впливу так званих поступовців, котрі думають, що їхати в Петербург і ходити там по всяких департаментах в ролі прошаків, як це робилося і до конституції приватними особами, не