Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

64 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Зостається тільки не вирішеним питання про те, в якій мірі вдасться польській народній школі використувати ті права, які їй дає волостний статут. Досить широкий і ліберальний, він скільки десятків років зоставався мертвою буквою. Між иншим в ньому є згадка й про вибрані волостним зібранням шкільні ради, а також забезпечує він польській мові в школі більші права, ніж ті, якими вона користується тепер. Може тепер, коли умови громадського життя поліпшали хоч не багато, вдасться польському народові скористуватись з тих прав, які він має по закону [51]. Надзвичайно цікавою та змістовною була стаття Михайла Сергійовича Грушевського «Польський законопроект автономіі й Украінці» поміщена в номері 94 від 21 квітня (апріля) 1907 року. Питання про автономію починає переходити з сфери теоретичних дебат на реальний грунт. Польське коло Думи внесло проект закону про автономну організацію Королівства (Царства Польського) і коли не виникнуть якісь перешкоди, по святах стане він на чергу нарад Думи. Різні партії й напрями думського представительства будуть мати нагоду висловити свої погляди й своє становище не тільки по сьому питанню, а і взагалі про принціп автономної організації Росії. Що правда, поляки з свого боку не дають приводу для такого загального дебатовання автономної ідеї. Вірні своїй традиції – дивитися на себе, як на народ історично і культурно привілейований, вони відлучають себе як націю зрілу від инших „незрілих" недержавних народностей Росії і жадають не загального перестрою Росії на основі національно-територіяльної та областної автономії, а автономії тільки для себе. В своїм законопроекті автономії Польщі вони протиставляють скрізь автономне Королівство Польське, його органи управи; представительство, скарб – представительству, органам, скарбови загально державному, не натякаючи нічим про автономну організацію инших частей держави. І на тім самім становищу стали органи поступової Росії, які вважали своїм обовязком висловитися про польський законопроект. Вони трактують його також не з становища загально-автономічного, не з погляду загального перестрою російської держави, а