Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

78 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 РОЗДІЛ 2. ПОЛЯКИ ТА ЇХ ВІДНОСИНИ ІЗ ІНШИМИ НАРОДАМИ Поляки – народ, який втратив свою державу, свободу в кінці ХУІІІ століття вів величезну боротьбу за своє існування, відновлення своєї Батьківщини і на початку ХХ століття. Наведемо самі різноманітні події, процеси, явища, які відбувалися в Польщі в 1907, 1913 – 1914 роках в царині відносин поляків із різними народами. Було й таке, що знаходили стражник у криниці в січні 1908 року. В селі Адамові, луківського повіту, з одної криниці люди почули крик та гвалт. Коли збіглись туди, побачили в криниці сільського стражника Клуда, якого вкинули туди селяне [1]. Реформи. В січні 1908 року мінський єпископ клопотався про те, щоб полякам заборонено було ходити з проводом, бо це в їх мав характер „політичних маніфестацій". Тепер, як писала „Речь“, прийшла єпископові відповідь, „що мовляв, синод порозуміється в цьому з міністерством внутрішніх справ і зробить відповідні, заходи, щоб католицькі процесії не були способом пропаганди католицтва" [1]. Повідомлено 13 (26) листопада 1910 року, що партії реалистів і поступовців в своїх органах висловились за рівноправність поляків і євреїв. Органи націонал-демократичної „Фронда“, „Соnіес“ і „Kurjer Zaglebia“ відстоювали рівноправність євреїв при заведенні городського самоуправління [2]. Як оцінювали польські консервативно-національні верстви можливі наслідки виборів у Галичині, вказує допис у № 15 київського польського тижневика „Кгеsу" на початку травня 1907 року. Кореспондент, між иншим, закидав галицькій українській національній партії і москвофілам, що вони не йдуть разом на виборах. Після цих слів, досить дивних в устах польського націоналіста, далі читаємо: Обидві ці партії поборюють знов українських радікалів, на чолі яких стоять посольські кандідати: Петрицькпй, редактор „Гайдамаків“; Будзиновський, редактор „Свободи" і