Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

79 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 найвидатнійший з їх усіх, адвокат Трильовський, що засновав могутню селянську організацію „Січ“. Сварки ці і незгода суть наче історична Немезіда, що одкриває широке поле діяльности для поляків, які в мішаних округах, переважно українських, мають через це, як кандідати меншости, незлі шанси побіди. І так, наприклад, в окрузі 7-му, цілком українському, здобуде посольський мандат гр. Скарбек. Так саме в сільськім окрузі Борщі – Гусятин, де виступає, як кандідат польської меншости, староста Мюльнер, вибір цього останнього майже певний. – Од східньої автор кореспонденції переходить до західньої Галичин: Там знов верховодить партія „людового центра" (клерикали. Ред.), яка веде агітацію за помічью щоденної краковської газети „Glos Narodu" і свіжого та ніколи певного приятеля, ксьондза Стояловського, який віддав до послуг центровців свої газетки: „Wienies" і „Pszczolka", а також, що далеко важнійшою річью, гурт добре зорганізованих селянських політичних агітаторів. Людовці (польська радикальна народня партія. Ред.) знов підняли давній свій пропор з гаслом „зірвати кайдани шляхетського панування", виступаючи до виборчої боротьби во всіх повітах західньої Галичини, од Живця до Бжозова, од Тарнобжега до Жмигрода. І кожний, хто знає діяльність п. Стапінського з його сеймових виступів і зо сторінок його часопису„Przyjaciel ludu ", той легко вгадає, якими шляхами ідуть людовці до побіди. Перемоги фракції п. Стапінського ніхто не бажає, за винятком горстки його прихильників, які тримають в дісціпліні збаламучену брехливими обіцянками значну частину селянства Галичини. Але й тут приходить з поміччю католицько-національним центровцям поділ, який погрожує людовцям. Із останніх звісток про вибори в Австрії бачимо, як сильно помилився кореспондент „Kresow" і що до східньої, і що до західньої Галичини. Суть усі шанси на те, що суворе обличча „історичної Немезіди" побачить власне польське панство, яке досі топтало ногами народні, особливо українські, права в Галичині [3].