Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

172 бесідником і поривав своїм словом. Як рішучого націоналіста поборювали його завзято угро-руські священики, що у великій частині були тоді мадяронами й русофілами. Він не менше тужив за рідною землею, як кожний емігрант. Тому переслав чимало власних грошей на заспокоєння національних потреб, а головно на Рідну Школу. Коли перед світовою війною обїзджав Америку д-р Семен Демидчук від Рідної Школи (як від секції „Краєвого Шкільного Союзу"), то єпископ Ортинський відкрив у Філадельфії віче, скликане у справі допомоги Рідній Школі, і для прикладу зложив перший 200 долярів. Щоб допомогти українцям станути твердою ногою на новому грунті, він спровадив до Америки чин СС. Василіянок (1911 р.), закупив 600 акрів фарми на Сиротинець (1913), українську школу у Филядельфії та „Місійну школу св. Павла“. Щоби СС. Василіянікам дати змогу удержатись, він закупив часопис „Америку" та її друкарню (1914) і віддав той часопис, як одно з джерел удержання, жіночому монастиреві. В тому ж зоні (1914) оснував теж допомогове товариство „Провидіння", якого органом стала «Америка». Помер 24 березня 1916 р., полишаючи по собі великий і щирий жаль аж до теперношсти. По смерти епискона Ортинського Апостольська Столиця назначила о. Петра Понятишина*) адміністратором гр.-кат. церкви у Злучених Державах. Тоді-то розділено спільну гр.-мат. дієцезію на дві: для закарпатських і галицьких українців. *) По скінченні теологічних студій у львівському університеті та вищих теольогічних і соціольогічних студій в Інсбруці й Фрібурзі прибув о. Понятишин 1903 р. до Америки на душпастиря місцевости Реймі Па. за єпископа Ортинського він був редактором «Душпастиря», органу української католицької діє цезії, в 1910 р. став консультором єпископа, був одним з авторів статуту допомогової організації «Провидіння», займався публіцистичною працею в обороні католицької церкви і брав визначну участь у національному житті, головно в парохії Нюарку, Н. Дж. Здавна визначався жертвенністю на народні ціли. За визначні дари іменувала його Рідна Школа 1928 р. своїм членом-добродієм. Тепер він парохом гр.-кат. церкви св.