Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

250 Перші групи українців прибували до Бразилії у 1872-1884 рр. та оселялися у містах Сан-Пауло та Курітіба. Масовий приїзд українців у 1895-1907 рр. (з Галичини сюди приїхало близько 9 тисяч сімей) спричинив заснування перших українських колоній у Санта-Барбара, Антоніо-Олінто, Уніао-да-Віторія, Ірасемі, Марешал-Маллет, Дорізоні, Прудентополісі на південному сході штату Парана та на півночі штату Санта- Катаріна. Протягом 1910–1940-х рр. до Бразилії емігрувало близько 30 тисяч українців. А у повоєнні 1947–1952 рр. – ще 7 тисяч українців. Сьогодні в Бразилії проживає близько 500 тисяч етнічних українців, з них 400 тисяч – у штаті Парана, де найбільшими українськими осередками є міста Прудентополіс (38 тис.), Курітіба (33 тис.), Уніао-да-Віторіа (26,4 тис.), Пітанга (19,5 тис.), Іраті (14,3 тис.), Круз-Машадо (12,5 тис.), Ріо-Азул (10 тис.), Маллет (9,5 тис.), Іваї (9 тис.), Кампо-Моурао (8,3 тис.), Ронкадор і Понта-Гросса (по 7 тис.), Антоніо- Олінто (6,2 тис.), Пато-Бранко і Пауло-Фронтін (по 5,5 тис.). Окрім цього бразильці українського походження проживають в інших 35 муніципалітетах штату. Перші поселення українців у Бразилії З приїздом галичан до Бразилії, у 1896 році сюди прибули і перші священики УГКЦ. Вже в 1897–1898 роках вони почали організовувати українські школи в приватних хатах українців. Важливу роль від початку відігравали отці-василіяни та жіночі згромадження, два з яких були засновані саме тут. Завдяки їм у 1898 році у Прудентополісі постали дві перші суботні школи. Згодом, у 1935 році завдяки василіанам тут було відкрито українську середню школу – Малу семінарію Святого Йосифа, у якій шкільні предмети викладалися і українською, і португальською мовою. А також з’явився часопис «Праця» – найстаріший тижневик у Бразилії, який видається спілкою василіан [4].