Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

258 На останній сторінці «Зорі» друкується португальською мовою фельєтон про українців. В українському тексті ще дуже багато всяких помилок, але це й зрозуміло, коли ми зважимо, що газета виходить в друкарні, яка ніколи нічого українського в себе не бачила. Тепер курітибчани турбуються про те, щоб завести свою власну друкарню. Бажаємо добрим замірам наших земляків за окіяном як найскоріще здійснитися. Першу газету в Південній Америці ми вітаємо од щирого серця і певні, що вона справить своє велике діло, не допустить загинути для України десяткам й сотням тисяч українського народа, які тепер марно пропадають, розсіяні між чужинцями. «Зоря» виходить раз у два тижні по четвергах і коштує на перший погляд дуже дорого: 7000 рейсів, але коли це перекласти на наші гроші, то вийде зовсім не так багато – всього 5 карбованців на рік. Адреса редакції: Rua Conselheiro Barradas №-r 194 Curituba, Brazil. М.Л. [9]. Та не скрізь однаково жити нашим землякам в новому світі. В Південній частині Америки тільки аж останніми часами українці почали гуртуватись і з цею метою почали видавати газету – «Зорю» в Бразилії. І ця «Зоря» українською мовою розповідає про життя наших емігрантів, на яке мабуть ніхто не позавидує. Коло Ріо де Пеіхе на залізничних робітників нападають дикі люди і бувають навіть убивства. Тепер компанія залізнична узброїла всіх робітників, але розбійники не нападають на цілу громаду людей, а тільки на поодиноких, що необачно заходять далеко в глибінь лісів. Робітники дуже люті на «ботокудів», бо вони вміють влучно стріляти, а ще краще переховуватись. Вони стріляють з луків затроєними стрілами [10].