Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

262 150 переселенців-українців. Зважаючи на такий зріст українців у Парані, „Зоря" зазначує, що коли вони зорганізуються й не сваритимуться між собою, то можуть узяти верх там. Українці в Парані беруться вже до торговлі й промислу. Між иншим Остап Прокопяк в Люцені заклав велику гарбарню, Микита Вулик в Дорізоні має великий склад краму блаватнього, залізного й галантерейного, Андрій Огебовський в Прудентополіс торгує блаватними матеріями, Максим Жолондек в Дорізоні має свій магазин колоніального краму і т. ин. Взагалі українці в Парані сами беруться до торговлі, бо тут немає євреїв, які б їх виручили [19]. Українська шкода в Курітибі. З нагоди ювилею австрійського цісаря Франц- Йосифа І українці-галичани, що живуть в Парані (Полуденна Америка), постановили одкрити українську школу в Курітибі, а редакція газети „Заря“ закликає жертвувати на тую ціль. Фонд на цю школу має зватись: „Бразилійські Русини в пам'ять ювилею їх Величности-Маєстату Цісаря Франц-Йосифа І зложили першу руську школу [20]. Листопад. Перший рік «Зорі». З числом 28 курітибського українського часопису «Зоря» (Бразилія) минув перший рік її існування. Редакція й адміністрація «Зорі» докладала й докладає всіх зусиллів, щоб перший вкраїнський часопис в полуденній Америці удержати. Але на жаль бразилійські українці якось не дуже дбають про те і не охоче переплачують його [21]. Грудень. Осторога. В бразилійській українській «Зорі» Дмитро Мусак із Сан-Савльо Ріо Гранде остерігає, об туди українці не селилися, бо там самі гори, а нема води; уряд хоче тільки мати робітників до будови залізниці й через те заохочує людей до поселення. Д. Мусак радить українцям селитися в колонії Сан Педро. Він нарікає, що українці не слухають своїх людей, а даються ошукувати чужим дуриствітам і потім бідують [22]. 1909.