Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

267 Особливо цікавились запрошені гості і родичі, як докладно відповідали діти на питання устні й письменні на таблиці з рахунків. Тому по закінченню іспиту голова о. М.Шкирпан похвалив дітвору за їх пильність в науці, обдарував кожного школярика малою книжечкою та заохотив, щоб під час вакацій не дармували, але перечитували собі уважно отримані книжечки. Після співу гостям і присутнім родичам многоліття, розійшлась весела дітвора шкільна до своїх домів. В Антоніо Кандідо побудували українці коло церкви красний дім шкільний. Нова Галиція. Хоча й мало там колоністів-українців, однак не маючи користи з школи, яка там істнує, стараються вибудувати свій власний шкільний дім, на котрий вже приготовляється матеріял. В Жанґаді дітвори шкільної багато, та вона дичіє, бо родичі не стараються за школу. Вже скілька разів найнято вчителя і одкрито школу, та що-ж, знайшлися такі люде, котрим школа не до смаку. Хоча й самі письменні, але, ані своїм дітям не дадуть способу до науки, ані чужим не дадуть учитися (Браз. Прапор) [33]. 1912. Грудень. Українські колонії в Парані. (Південна Америка). В останні роки українці почали переселятись до Парани, де їх живе скілька десятків тисяч. В деяких околицях українські колонії досить гарно розвиваються, прогресируючи в економічнім і культурнім життя. У колонії Єсуїно Маркопдес крім української школи існує також заложена скільки років тому читальня «Просвіти» з 40 членами. На північний схід од Прудентополісу лежить друга нова колонія Сенадор Коррея, віддалена від городу на 42 кіломентри, котра находиться серед лісів з родючою землею. Живе у ній 85 українських родин з повітів: Равського, Сокальського, Підгаєцького, Бережанського і Цетановського. З початку 25 родин вернулись до Галичини, інші-ж зостались, бо земля добре родила жито, пшеницю і каву. Скілька десятків родин садять рис і каву. Коли у 1911 році наплив емігрантів