Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

283 Травень. Еміграція до Парани та Аргентини. Безземелля, неврожаї та всякі інші нещастя за останні часи дуже збільшили на Україні число переселенців до Бразилії та Аргентини. В Галичині та Буковині між сільською людністю знов розсіваються тисячі відозв і крутяться численні еміграційні агенти, які заохочують до еміграції і використовуючи теперішню скрутну пору, обіцяють то ґрунти, то польові роботи. Наша сільська інтелігенція відноситься досить рівнодушно до тої появи і не старається спинити цеї злочинної агітації, не знаючи, яке пекло жде наших людей в тім захвалюванім раю. Парана і Аргентина – це не Канада, ані Злучені Держави Північної Америки. Полуднево-американські краї, до яких мандрують наші люди, цілком не пригожі для нашої еміграції і наражують емігрантів на великі матеріальні і моральні втрати. Передовсім не відповідає нам тамошній клімат, які зносять тільки привичні до спеки і суші італійці, іспанці і португальці. Наділи землі достати тепер що раз трудніше і треба місяцями ждати на те, коли уряд призначить наділ в якій дикій і недоступній околиці. Багато людей утікає проте часто з таких колоній, або й вертається додому. Навіть як би справді хто заробив яке майно, то і так не певний свого, бо нещастя там трапляються дуже часто, а що не знищить клімат, то поїсть сарана, від якої тяжко оборонитися. Окрім того і Парана, і Аргентина занедбані що до управи: в обох кряах ніхто не є безпечний перед визиском, а навіть розбоєм, урядники легковажать собі цілком закони, які і так не є прихильні для переселенців, а великі пани визискують людність безкарно. В краю нема ані доброго судівництва, ані достаточної опіки і забезпечення (хоч би, приміром, перед нападами дикунів і так званих бурлак), ані національного шкільництва. власті стараються винародовити чужу напливову людність і розміщують тому переселенців і мішаних оселях, не допускаючи до заснування національних колоній. Шкільництво в чужих руках, а навіть священики мусять знати краєві мови, щоб дістати місце між своїми земляками. Одним словом, проти еміграції до згаданих країв промовляє усе, і тому ми повинні всілякими способами не допускати до того.