Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

291 помало, а всеж таки збудували той вулик, з якого голосять світові про свою силу і солідарність. Помало-помало громада на Док Суд почала розростатися. Помало і байдужі члени нашого громадянства почали несміливо заглядати під рідний дах і сьогодня саля не помішує своїх членів. Тепер виділ товариства, працює над тим, як би розширити свого хату, щоби дати змогу всім охочим громадно являтися як на вистави, так і на товариські забави і сходини. Ми віримо, що й це діло доведуть доксудяни до успішного кінця. Ми пенні, що Док Суд раз розпочате діло закінчить і через те стане моральним центром нашої іміґрації. Поодинокі члени Просвіти на Док Сул, які тримали і тримають прапор товариства, дають нам запоруку, що їх праця не іде намарне та що під їх проводом наша громада дочекається ще багато більших та гарніших результатів своєї праці. Нашим обовязком піддержати їх корисну працю та всіми силами спільно працювати для користи нашої іміграції [64]. 3.3. УКРАЇНЦІ В ПАРАГВАЇ. Параґвай В останньму часі серед нашого громадянства на еміграції замітне деяке хвилювання і неспокій за свою дальшу долю. Починається жива акція за прискорену еміграцію з Німеччини. І це було б добре, якби деяка частина громадянства не попадала водночас у скрайність, своїм хвилюванням не зраджувала інших. Тепер не почуєте іншої розмови, крім розмови про афідавіти, Бельгію, Канаду, США, Арґентіну, а навіть про... Парагвай. Це не було б ще шкідливо, коли б люди не забували, що ми маємо свої українські організації, маємо ЦПУЕ, Центральну Переселенську Управу, що всі переселенські справи полагоджується за їх посередництвом, чи за їхніми вказівками; тимчасом багато наших громадян, на власну руку „нав’язує” контакт з чужими переселенськими осередками, або з чужими, чи з своїми агентами, нікому ближче невідомими, щоб швидше виїхати із