Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

304 притягнути, бо хоч у комуністів є кілька інтелігентів, але це демагоги і крикуни, нічого не зробили і не роблять. Карточок, що дали мені з Кружка Гідної Школи я не продав, навіть не розпакував їх, бо нема надії їх продати. Наш брат пиво зафундує, трамвай заплатить, але карточки ані часопису красного не купить. В Аргентині дещо інакше, там розвивається українське життя повним ходом, культурно і економічно. Тут, у Монтевідео, мають рай комуністи, бо Уругвай це щось в роді європейської Швайцарії, все вільно. Ще одно щодо виїзду наших українців тут: Панночка, яка вміла би провадити кухню ресторан роботяща, знайшлаб працю і добре заробилаб. Хлопець пекар теж знайшов би працю у своїх як майстер пекарський. Тут хліб печуть без дріжджей, отже наші емігранти не можуть їсти цього хліба – не люблять. Заложилиб ми пекарню, гроші булиб, лиш фахівця нема… Особисто почуваюсь тут добре, задоволений, що приїхав. Покищо учусь мови і письма. За два місяці думаю зачинити якийсь інтерес. Олександер Галущак [67].