Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

87 робота, але про те, щоб скласти собі якусь готівку про чорний день їм нічого було й мріяти. І от тепер, коли через фінансовий кризис та застій в промислових підприємствах силу переселенців-робітників викинуто на вулицю без жодних засобів до життя їх почали виселяти з Америки в Європу; частина ж і сама тікає, не сподіваючись на швидке поліпшення свого становища. І як колись попереду хвиля емігрантів стихійно линула до Америки, так тепер ця хвиля, тільки мабуть у більшому розмірі, повернула назад до Європи. Подаємо за «Русланом» *) (ч. 258) числа цього надзвичайного повороту. З самого Нью-Йорку – каже газета – повернуло до Європи робітників: 1-го листопаду – 1014; 2-го – 1223; 3 – 1378; 4 – 1400; 5 – 1095; 7 – 2118; 14 – 1600; 16 – 4000; 21 – 2000; 23 – 3300; 24 – 2000 й 26 – 22000; разом за один цей місяць – 22.328 чоловіка. Останні ж вісті ще більш страшні. «З нью-Йорку звіщають, що з самих залізних фабрик та копален видалено 400.000 зайвих робітників, а певно – неменше видалено також і з копалень руди та вугілля. Нью-Йоркська корабельня агенція сповістила, що вже продані заздалегідь всі місця на пароходах, котрі незабаром мають одпливти до Європи. Пароходи, що припливають до німецьких та голандських портів, переповнені робітниками, що вертаються до дому**) (Ibid. ч. 259). Нема чого казати, що в числі тих втікачів чимале місце займають наші земляки. Це вже ясно з того, що українські емігранти переважно селяни, живуть в Америці фабричним та поденним заробітком. Зважаючи на те, що більша частина всяких переселенців, їдучи до Америки, розпродує дома все своє майно, щоб зібрати потрібну суму грошей на дорогу, стає зрозумілим, що більшість цих втікачів і в рідному краї жде теж невесела доля. Правда, частина емігрантів мандрує до Америки тільки на заробітки і, значить, лишає дома сім’ю й свій притулок. Але не треба забувати, що число таких, більш- менш забезпечених переселенців, дуже мале – всього біля 17 %***) («Вестник Европы» т. 2, 1907 р.).