Коваль О.Г, Коваль Г.П. Штундизм в середині ХІХ – першій чверті ХХ ст. / Олексій Геннадійович Коваль, Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 120 с.

28 Кожен віруючий мав якесь доручення філантропічного характеру; особливий догляд надавали хворим, старим, самотнім, багатодітним, малоімущим. У багатьох громадах існувала євангельська каса, до якої кожен віруючий вносив частку грошей, продукти або одяг. Кількість свят у штундизмі була зведена до мінімуму — Різдво та Пасха; неділю, а в деяких громадах — суботу, хоч і вважали днем відпочинку, однак часто і цього дня віруючі не припиняли працювати. Розрив з церквою та здоровий спосіб життя звільнили штундистів від сплати податків на духовенство й алкогольні напої, що у другій половині ХIХ ст., за деякими даними, становили в Росії понад третину всіх селянських податків. Завдяки працьовитості та поміркованості чимало сектантів стали заможними. З кінця 70-х та впродовж 80-х років штундистський рух потрапив під вплив баптизму. Пізній протестантизм несе з собою церковну структуру, усталену догматичну систему, культову кодифікацію, підпорядкованість окремих громад єдиній організації, з якими не здатна була конкурувати аморфна штундистська громада. І хоча окремі лідери руху протидіяли створенню протестантської організації, їй вдалося поглинути штундизм. Найсильніший спротив цьому процесові виявив Кондратій Мальований. З його іменем пов’язана, по суті, остання хвиля українського штундизму і водночас одне з найцікавіших раціоналістичних учень, що вийшли з народу. Кондратій Мальований, колісник з містечка Таращи Київської губернії, у 1884 р. заявив про розрив з православною церквою, а через декілька років почав критикувати “формалізм та холодність баптизму”. У 1891 р. він проголосив нове вчення — своєрідну переробку ідей духовного християнства, пієтизму, антитринітаризму та богомільського дуалізму. Передусім, він дійшов висновку, що весь зміст Нового Заповіту є тільки низкою притч, справжню істину яких може зрозуміти людина з Божественним розумом (раціоналістична традиція). Мальований вважав, що Ісус Христос — не Бог (аріанський елемент), однак і не звичайна людина, а певний символ, котрий вказує кожному на Божий план спасіння. Божий