Коваль О.Г, Коваль Г.П. Штундизм в середині ХІХ – першій чверті ХХ ст. / Олексій Геннадійович Коваль, Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 120 с.

30 адаптацією Авґустино-Лютерового вчення про закон і благодать. На думку штундиста, будь-які земні закони Бог створив тільки для нерозумних, щоб хоч якось утримати їх від зла. Однак Богові не потрібні храми, обряди, а лишень служіння Йому в дусі любові та істини. Коли ж людина пізнає їх і відвернеться від гріха, відродиться у нову особу, вона сама вийде з-під влади закону, стане носієм Божественної благодаті. Етично переосмислює Мальований і християнську есхатологію. За ним, воскресіння з мертвих — це біблійна алегорія: мертві у домовинах — живі люди, які погрузли у гріхах, а коли спаде з їхніх очей завіса і зрозуміють вони земні та власні беззаконня — розкриються гроби, й воскреснуть вони для оновленого життя. Прихильники Мальованого вже воскресли, а згодом це чекає всіх, хто пізнає Бога у Його любові. Тоді запанує на землі Царство Боже, у всіх буде одна душа, для всіх світитиме одна істина і правда. Всі служитимуть єдиному Богові, у правді та істині. Однак поки наступить Царство Боже, Його обранці повинні перетерпіти ще чимало страждань, про які Христос оповідав учням. Носієм цих страждань, на думку Мальованого, є народ. “Не панам страждати”, — каже одна з прихильниць нововіра. Інший мальованець обґрунтовує тезу так: “Панові тяжко нести хрест, бо дуже важкий, а простий народ готовий до терпіння: він і битий, він і січений… Тільки він проб’є шлях до істини, а там істина проб’ється і до панів”. Отже, соціальний утопізм пізньої штундистської проповіді вже не вимагав суспільного протесту. Погляди Мальованого майже повністю відтворювали ранньореформаційну концепцію непротивлення злу насильством. В одному із послань штундиста, зокрема, читаємо: “…Христос простив вам… і, щоб не вбивати своїх братів, перекуємо всю зброю, мечі, рушниці і гармати на коси, серпи та інше, необхідне для господарства, знаряддя і будемо жити і радіти поверненим нашим раєм… ми чекаємо Царства Божого, царства любові і миру на землі” [38]. Не випадково у передмові до збірки послань Мальованого відомий толстовець І.Трегубов провів паралель між вченнями нововіра та Льва Толстого, зауважуючи: