Коваль О.Г, Коваль Г.П. Штундизм в середині ХІХ – першій чверті ХХ ст. / Олексій Геннадійович Коваль, Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 120 с.

31 “Але дивна справа: якщо Толстого за його відкриття визнано світовим генієм, Мальованого російські учені люди визнали божевільним”. За штундистською традицією (яка не властива ні протестантським течіям, зокрема пізнім, ні молоканству та новоізраїльству), мальованці повністю відмовляються від будь-якої ієрархії, усталеного культу, спільного символу віри, релігійних свят (“Ми вже воскреслі, і в нас кожен день свято”). Вся обрядовість зведена до обговорення послань Мальованого, написаних живою народною мовою, переважно дидактичного спрямування, а також духовних бесід, співів та молитви. У зібраннях беруть участь жінки, які навіть публічно тлумачать Біблію. Більшість пісень співають українською мовою у стилі козацьких наспівів, широко використовують твори сліпих кобзарів, зміст і стиль яких простежується у штундистських віршах. Наприклад: “І ми серця преклоняймо, Творця Бога умоляймо. Візьми Ти нас у Свої руки, вирви, вирви з вічної муки… Не спіть, вірні, уставайте. Христа страсті подражайте”. За твердженням В. Ясевич-Бородаєвської, мелодії цих псалмів зацікавили Миколу Лисенка, котрий поклав деякі з них на ноти, а композитор М. Речкунков транспонував їх для хорового співу. На думку Ор. Левицького, рух мальованців потрібно оцінювати як ориґінальне явище українського народного життя. Тим паче цікаве, що погляди його учасників — це “самостійний витвір малоосвічених селян Таращанського і Василівського повітів… їх релігійний світогляд позначений характером світлим і радісним…”. Досліджуючи феномен штундизму, Левицький слушно зазначає, що його риси були типовими для масових релігійних рухів в Україні ХIХ ст. Дійсно, тут простежуються містика та елементи екзальтації, туманні пророкування, а водночас раціонально-критичний погляд на біблійні тексти, певна абстракція та символізм; з одного боку, прості, сповнені наївних мрій хіліастичні очікування, з іншого — прагнення до глибокого, майже філософського осмислення буття; з одного боку, рішуча відмова від церкви, з іншого — безоглядна віра у лідера, фанатична відданість його проповідям. Йдеться, по суті, про характеристики, властиві будь-якій