Коваль О.Г, Коваль Г.П. Штундизм в середині ХІХ – першій чверті ХХ ст. / Олексій Геннадійович Коваль, Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 120 с.

34 повіту, Іван Рябошапка — ремісник, коваль, слюсар, мірошник, потім торговець з с. Любомирки Єлизаветградського повіту, Юхим Цимбал — селянин із с. Карлівки цього ж повіту, Іван Лясоцький — писар с. Косяківки на Київщині. Більшість з них згодом очолила українські баптистські громади. На початку 90-х років в українському штундизмі залишилася незначна кількість адептів (із згаданих лідерів — тільки Балабан), і рух, по суті, повністю поглинув баптизм. Ориґінальність і самостійність зберегли лише прихильники вчення Кондратія Мальованого та Василя Коваля. Погляди ранніх штундистів в Україні видаються строкатими й хаотичними. Однак, аналізуючи їх, спостерігаємо традиційну схему, за якою, із незначними відхиленнями, будується вчення всіх масових релігійних рухів. З одного боку, штундисти оголошували свою віру як нову. З іншого — подавали як відновлення старої істини, яку знали попередні покоління і яку від сучасних віруючих приховала церква. Саме у такий спосіб мотивуються протестантські вимоги очищення істинного християнства, повернення до його першоджерела, арґументується зміст апокрифу Івана Смери, або Живої книги духоборів. Вчення українських штундистів виступало, передусім, не розгорнутою теологічною системою, а (з урахуванням їх освітнього рівня і духовних потреб) як етичне переосмислення загальнохристиянських ідей. На думку багатьох нововірів, Бог — не караючий і грізний суддя, а милостивий покровитель усіх Своїх дітей. Бог є любов, а Його діти ті, хто пізнав цю любов і відродився. Кожен, кому відкрилася істина, став святим і спасенним, прикладом для інших віруючих — грішників, “занурених у темряву”. Шлях до істини вказує Біблія, і кожен, хто самостійно опанує її зміст, зможе знайти шлях до Бога. Головне свідчення духовного переродження людини — земне життя. Вона повинна відмовитись від усього, що не сприймає Бог — ледарства і формальної, показної віри, розпусти і злослів’я, пияцтва і крадіжок, неповаги до інших людей і марного витрачання часу. Своє життя спасенний присвячує сумлінній праці та освіті, допомозі ближньому і піклуванню про здоров’я.