Коваль О.Г, Коваль Г.П. Штундизм в середині ХІХ – першій чверті ХХ ст. / Олексій Геннадійович Коваль, Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 120 с.

37 виявив Кондратій Мальований. З його іменем пов’язана, по суті, остання хвиля українського штундизму і водночас одне з найцікавіших раціоналістичних учень, що вийшли з народу [1 – 12]. Але казенний формалізм офіційної церкви не задовольняв новим запитам і глушив їх; нерозвиненість духовенства, а часто і невігластво його не забезпечували відповідей на болючі питання про «правду божої»; негідну поведінку пастирів і ченців, з якими знайомилися прочани, малювали їх фігури «огидними» (вислів одного з штундистів) в очах ревних шукачів у них зразків поведінки і кидали авторитет. Ще суттєвіше була непомірна для бідноти дорожнеча православної церковності. «Поп довів уже мене до крайньої убогості», виправдовував свій відхід від церкви Т. Заєць - один з найщиріших шукачів справжньої правди і святості. Дуже характерно, що всі перші українські проповідники штундизму - Ратушний, Рябошапка, Балобан, Коваль, пізніше Заєць, належали до сільської бідноти. Недарма також районом початкового поширення виявився Новоросійський край з широким застосуванням «ніщенського» наділу, з великою кількістю абсолютно безземельних землевласників – «десятинщиків». І питання політичного поряд з церковними та економічними отримали відоме місце в новому вченні, хоча і в формах часто обережних, іноді простодушно - невизначених («виборний цар»), і без того одностайного визнання, яке зустрічали новини в області віри і побуту. Проблема економічна, затушована питаннями віри, також не отримала певної постановки і відбивалася лише в критиці багатих і в діяльної взаємодопомоги «братів» по вірі. Більш різко виділявся поруч з релігійною відокремленістю, створених не відразу, особливий побутової уклад з вигнанням пияцтва і тютюну, лайки і бійки, з рівністю членів сім'ї, з більшою культурністю і більшою чистотою морального та фізичного життя. Таким виступає штундизм в перші роки існування, перші роки існування, сильний в своєму запереченні до критики, найбільш боязкий і менш визначений в багатьох частинах своєї позитивної програми [13, С. 487 – 489].