Коваль О.Г, Коваль Г.П. Штундизм в середині ХІХ – першій чверті ХХ ст. / Олексій Геннадійович Коваль, Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 120 с.

41 Михайло Тимофійович Ратушний (1830-1915), один з піонерів українського штундизму й баптизму Самі штундисти і частково православні, особливо ж ліберальні покровителі й захисники штунди, вказують і інші місцеві причини появи і розвитку штунди, що нібито лежали в релігійно - моральних недоліках православного населення, у відсутності всенародного церковного співу, в нестачі учительства між пастирями православної церкви і незрозумілості православного богослужіння і моральних недоліках і особливо користолюбстві православного духовенства. Сектанти села Ольховатки, Катеринославської єпархії, заявили, що вони не оставять своїх зібрань, тому що «вважають кращим проводити святковий час на своїх зборах, ніж у питних закладах. Штундистами селища Маловодяне, херсонської єпархії, Левченко в дебатах своїх з місіонером священиком І. Зубовим посилювався доводити, нібито віра православна проповідує пияцтво, розпусту, і мову свою про нестримане життя православними, про пияцтво і торгівлі у недільні дні говорив з особливим завзяттям, звертався до неї до речі й не до речі; життя ж штундистів виставляв в самому прекрасному вигляді і з фарисейської хвалькуватістю запевняв, що вони не такі, як православні, - вони безгрішні. Той же Левченко говорив, що давно б пора всім співати, а то стояти в церкві і нічого не розуміють, що мугикає дьячок, і що читає священик слов'янською мовою, якого народ не розуміє; що священики яко би ніколи не пояснюють євангелія, бо й самі його не розуміють, а багато священиків ледве і читати вміють; що в православній - де церкви все вигадано з корисливої мети, що церковні гроші, які слід було б вживати на потреби громади, розкрадалися - де священиками та інше. Деякі з цих злісних звинувачень, що зводяться на православну церкву, рішуче не мають ніякого реального підстави. Інші звинувачення мають деякого роду підстави, наприклад звинувачення в пияцтві, торгівлі в недільні та святкові дні; але вони найменше можуть бути поставлені в провину православної церкви, яка, навпаки, всіма силами намагається про викорінення пияцтва і перенесення торгівлі з недільних і святкових днів на прості дні, і вважала б себе