Коваль О.Г, Коваль Г.П. Штундизм в середині ХІХ – першій чверті ХХ ст. / Олексій Геннадійович Коваль, Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 120 с.

66 Дуже сильної була пропаганда штундизму. Деморалізуючий, в релігійному відношенні, вплив штундистів на православних може походити від одного спільного проживання тих і інших, але воно ще більше посилюється від постійної, навмисної пропаганди сектантства серед православного населення. У минулому році пропаганда штундизму велася так посилено, як цього не помічалося вже багато років тому. Ще на початку звітного року усюди відзначалася незвичайно енергійна пропаганда місцевих ватажків штунди, нишпорили всюди по селах і хуторах з метою спокуси, які влаштовували в багатьох місцях відкриті збори, на яких виголошувалися самі запальні промови проти православ'я. Земські начальники висловлювали неодноразово мені здивування тією зухвалості і нахабству, з якими тримали себе на суді сектанти, які залучаються до відповідальності за пропаганду. Не залишили своєю увагою нашу єпархію і ватажки штунди інших губерній: так, наприклад, в минулому році відвідав з метою пропаганди місць, заражених штундистами суботниками, «пресвітер» їх, що живе в Євпаторії, Яків Мамалига. Йшли в минулому році великі і малі пожертви штундистами звідти ж, з Євпаторії, від якогось Диміна; не впустив можливість та скористася нагодою підігріти фанатизм штундистів Любомирки і Єлисаветграду викликаний ними в якості експерта на суді проповідник штунди з Таврійської губернії, Митрофан Черемісьєв; приїжджав, кажуть, потайки з тієї ж губернії відомий місіонер штунди Балихін, і з Бессарабської губернії якийсь німець адвентист, прізвища якого нам не вдалося встановити. Словом, в минулому році з усіх боків була спрямована сама посилена пропаганда серед православного населення Херсонської губернії і, до нещастя, результати її значні. У торішньому своєму звіті місіонер передбачав, коли писав, що в 1900 році «потрібно побоюватися великої пропаганди сектантства і значних спокушань». «Дійсно, побоювання місіонера виправдалися: в 1899 році спокушено в штунду 38 осіб, а в звітному 1900 році – 117. Про причини такого великого числа спокуси місіонером пояснено при розгляді діяльності парафіяльної та спеціальної місії [3, С. 413 – 420].