Коваль О.Г, Коваль Г.П. Штундизм в середині ХІХ – першій чверті ХХ ст. / Олексій Геннадійович Коваль, Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 120 с.

99 смуту в жизнь местных приходов и служат способом распространения лжеучения среди православных. Циркуляр г. Макарова невольно вызывает в память эти незабытые еще слова. Отсюда – законная тревога... Владимир Вольский [18]. 21 сентября (4 жовтня) 1911 р. Київщини. Лихо штундистам. Як повідомляв наш кореспондент, в о. Сагунівці, черкаського повіту, останніми часами єсть чимало сектантів „штундистів", але вони досі ніяк ке можуть виклопотать собі кладовища,, де-б можна було ховать своїх покійників. Торік штундисти прохали про це сельську громаду і громада по приговору, складеному 29 го августа 1911 р,. дала була їм шматок землі під кладовище, але київське губ. правління заборонило на цій землі ховати мерців. В цьому роді, на прохання штундистів, еельська громада дозволила їм ховати покійників на своєму новому кладовищі на протилежнім боці од православних мерців. Одначе проти цього повстав місцевий пан отець Грушевський, —і штундисти остались з по цей день без кладовища [19]. 10 августа (23 серпня) 1911 р. Лихо штундистам. В Драбові Золотоношського повіту з якогось часу з'явились штундисти. Люди тихі мирні, але проти них багато людей ворогує. Недавно в одного з проводирів тутешніх штундистів померла була мати. Православні не дозволили поховать її на своєму кладовищі. Поховали на площі, поруч з кладовищем по вказівці священика і старшини, не діждавшись телеграмми від губернатора. На другий день прийшла телеграмна, по якій дозволялося ховати штундо-баптистів на православному кладовищі. Тоді штундисти покликали пристава, щоб той склав протокола на зачинщиків і батюшку [20]. 29 сентября (12 жовтня) 1912 р.