Коваль Г.П. Українські робітники в третьому рейху / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2021. – 131 с.

Українські робітники в третьому рейху / Коваль Геннадій Павлович. 94 Галина розсміялась так що аж її скляні намиста задзвеніли. – Отаке! Ти спочатку зароби, навчись працювати по новому, ти читала, які машини там цікаві? Там. мабуть, працюють не так, як у нас. – Ой не так! – встряла в розмову дівчина в синій хустці, спід якої мокрим тереном блискали її очі. Дома, як я не працюю, то все сходить добре; а там... – і сльоза иа довгих віях. Галина здивовано подивилася на неї і раптом пристрасно сказала: – Дурненька, хіба від цього плачуть, що треба вчитись працювати? А в колгоспі ти мало працювала? З ранку до ночі в полі, а як захворіла і не вийшла на шарування буряків, то на загальних зборах секретар комуністичного осередку Канцельсон що про тебе казав? І прогульниця, і ледащиця, з колгосну треба викинути. А за що? – Але ж я боюсь, одверто каже дівчина, – там чужі люди. І в селі залишився мій наречений. Галина не відповіла нічого, глибока тінь лягла на молоде чоло. Ніби знову глянула на вбитого большевиками Василя – о, ні, він не залишився б зараз у селі! – Ми поїхали б разом з ним, – каже вона, бо німцям я завдячую всім, що маю, життям... і в них я навчусь працюватн й жити!... Побачу нове і навчусь новому! Справжня молодість, дзвеніла в її словах – молодість, яка любить відкривати чужі країни, яка любить кипучу працю, яка вірить в себе і в людей. До побачення, батьківщино! – промовила Галя з дверей вагона і махнула рукою. До побачення! – повторив хтось із дівчат і додав: – Ми вернемось кращими, ніж від’їжджаємо. Поїзд рушав дівчата їхали до Райху. Ніна Калюжна [26]. 1 серпня. Наша молодь в Німеччині