Proceedings of the International scientific and practical conference ―Ukrainian Forum of Scientific Strategies‖ (April 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 275 p.

181 умов відмови від тотального зовнішнього контролю за навчальною діяльністю школярів, надання пріоритетності внутрішньому самоконтролю та відповідальному ставленню учнів до власної навчальної діяльності. Власне це дає підстави говорити про важливість формування в школярів вміння самостійно формулювати навчальну задачу, шукати оптимальні шляхи її розв’язання та аргументовано обґрунтовувати їх доцільність. А це в свою чергу передбачає володіння розвиненими навичками самостійної пізнавальної діяльності, що сприяють поглибленню знань, формуванню сталого інтересу до навчання, оволодінню методами наукового пізнання, розвитку когнітивних здібностей та утвердженню самостійності як ключової риси особистості. Як відомо, результати самостійної діяльності учнів на уроці залежать від її організації та керівництва педагогом, а її успішність прямозалежна від можливості учнів виявляти пізнавальну активність, ініціативність та творчість. Як зазначає В. Буряк, цьому «…сприяють такі способи організації освітнього процесу в закладі загальної середньої освіти, коли допомога, оцінка педагога не пригнічує завзятість учня, а навпаки спонукає його до самостійного планування та досягнення результативності в процесі виконання самостійних завдань» [2, с. 50]. Неменш важливим є вміння педагога диференціювати навчальну діяльність учнів, виходячи не тільки з вікових та індивідуальних можливостей учнів, але й з їх особистих уподобань та зацікавлень. Власне за допомогою такого підходу педагог забезпечує кожному учню можливість реалізувати самостійний вибір, власну ініціативу, проявити творчу активність, що в цілому призведе до емоційного задоволення власним результатом самостійної навчальної діяльності. А, як відомо, ефективність діяльності педагога як організатора навчальної діяльності учнів визначається рівнем сформованості у них вмінь самостійно розв’язувати складні навчальні задачі, прагненням до самоосвіти та саморозвитку. В цьому і полягає сутність т. зв. розвивально-орієнтованого підходу до особистості.