Proceedings of the International scientific and practical conference ―American Ukrainian Forum of Science and Education‖ (April 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 235 p.

139 Водночас освітнє середовище має бути орієнтованим на забезпечення суб’єкт-суб’єктної взаємодії між педагогом і дитиною, що сприяє розвитку її активності, самостійності та здатності до осмислення соціального досвіду. Залучення дітей до різних видів діяльності, зокрема ігрової, пізнавальної, художньо-творчої та соціально значущої, забезпечує формування цілісного національного світобачення як результату інтеграції знань, почуттів і практичного досвіду [2; 5]. Таким чином, освітнє середовище виступає важливим педагогічним ресурсом формування національного світобачення, який забезпечує гармонійний розвиток особистості дитини та її підготовку до активної участі в суспільному житті [2; 3; 5]. Таблиця 1. Психолого-педагогічні особливості формування національного світобачення дітей Віковий етап Особливості розвитку Педагогічні підходи Старший дошкільний вік Емоційність, образне мислення, наслідування Ігрові методи, казки, народні традиції Молодший шкільний вік Логічне мислення, усвідомлення соціальних норм Проєктна діяльність, інтегроване навчання Аналіз представлених у таблиці особливостей дозволяє стверджувати, що ефективне формування національного світобачення можливе лише за умови цілеспрямованого врахування вікових та індивідуальних характеристик дітей, а також застосування педагогічно доцільних форм, методів і засобів освітнього впливу. Відповідність змісту і організації освітнього процесу психофізіологічним особливостям розвитку дитини забезпечує поступовість і безперервність формування її ціннісних орієнтацій, національної ідентичності та громадянської свідомості. Водночас диференційований підхід до організації навчально-виховної діяльності сприяє підвищенню ефективності засвоєння соціокультурного досвіду, розвитку емоційно-ціннісної сфери та активізації пізнавальної