Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (April 17-19, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 367 p.

321 архітектури, яка «у повоєнному італійському сценарії перетворилася на метафору відродженої демократії». Прерогативою сучасної архітектури, на переконання Б. Дзеві, є органічне поєднання інженерії та естетики, концепція функціональних житлових просторів із включенням будівель у природне середовище. Передбачаючи нововведення постмодерної архітектури, Б. Дзеві виступав за складність і проти єдності та одноманітності, за «декомпозиційний діалог між архітектурою та історіографією», пошук елементів сучасної мови протягом усієї історії архітектури та постійні інновації. У 1945 році у Римі була створена група АРАО – Асоціація органічної архітектури. Представником органічної архітектури другої половини XX ст., є голландець Антон (Тон) Альбертс (1927-1999). Лише за десять років до раптової смерті під час операції Т. Альбертс вийшов на світову архітектурну сцену, створивши будівлю штаб-квартири банку ING на півдні Амстердама, але всі попередні роки він працював під прапором органіцизму, причому дуже своєрідно і характерно. Головне завдання органічного архітектора – зібрати всі елементи оточення, функцій будівлі і навіть контексту країни та міста, і на цій основі провести синтез: створити будинок, простір, який матиме властивості живого організму. Архітектор, з одного боку, повинен враховувати враження, яке справляє архітектура, а з іншого – дослідити людину як істоту, яка складається з різних рівнів, та розуміти потреби на кожному з цих рівнів. До кінця XX століття архітектори практично повністю відійшли від механістичного сприйняття світу, повернувшись до органічної моделі, яка і є природним першоджерелом формоутворення та просторової організації в архітектурі, використовуючи закономірності живої природи, зростання та розвиток, включення та поглинання, адаптація, пов‘язаність та цілісність, які у дослідженні виявлено як стійкі принципи органічного підходу в архітектурі. Здавалося, що органічна архітектура остаточно розчинилася серед різноманітних архітектурних тенденцій 1960 – 1990 – х рр., проте загальні принципи формотворення та прийоми залишалися актуальними і далі.