Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (April 17-19, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 367 p.

322 Органічна архітектура – це передовий метод інтеграції природи в будівельний дизайн, що передбачає створення будівель, споруд та просторів, що нерозривно пов‘язані з навколишньою природою. Споруди органічної архітектури спеціально створюються таким чином, щоб злитися з існуючим ландшафтом та створити враження одного цілого. Як зазначає Б.С. Черкес, С.М. Лінда «органічна архітектура (англ. Organic Architecture) – напрям в архітектурному розвитку, основним завданням якого є створення об‘єктів, форма яких би випливала з конкретного функціонального призначення і конкретних умов середовища, подібно до форм природних організмів». (Черкес Б.С. 384 с.). «Органічність» такої архітектури на практиці часто зводиться до встановлення зовнішнього зв‘язку архітектурних форм з місцевим ландшафтом, а також застосування місцевих будівельних матеріалів з метою збереження національного колориту архітектурних споруд. Архітектурна і дизайнерська творчість сучасності визначає основним своїм завданням відродження втраченої гармонії між природою і людиною, між природою, архітектурою та дизайном, створення в містах єдиної екологічно збалансованої системи, здатної урівноважити не обмежений у часі гармонійний розвиток. Органічний підхід підкреслює важливість гармонійного існування людей у природному середовищі, сприяє стійкому розвитку та покращує якість життя. Відрізняючись від традиційних архітектурних аналогів, органічна архітектура має низку унікальних характеристик. В основі органічної архітектури лежить концепція, згідно з якою, як і будь-який живий організм, будівля повинна зростати зсередини навколишнього середовища, пристосовуючись до неї, формуючись під впливом природи. Як показує XX ст., термін «органічна архітектура» може мати дуже різне смислове наповнення. Вивчення історичного досвіду переконало нас у тому, що з античності до ХІХ ст. «органічність» приписувалася насамперед формі. Форма, що створена за законами органічної цілісності, передбачає досить важкі завдання для автора. Перша половина XX ст. дає низку посилань: термін «органічна» у формулюванні може говорити про знаходження людини в архітектурному