Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (April 17-19, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 367 p.

333 від нюансів мови, інтонації та культурних кодів, що не завжди повністю транслюються в іншому середовищі [2]. Ще одним викликом є ризик стереотипізації українського театру. В умовах війни європейська аудиторія часто очікує від українських митців певного тематичного фокусу – насамперед на війні, травмі та стражданні. На мою думку, це створює певну пастку: з одного боку, ці теми є об‘єктивно важливими, з іншого – існує небезпека звуження сприйняття українського театру до «театру війни», що обмежує його художню різноманітність. Суттєвим чинником залишається також ресурсна нестабільність. Значна залежність від грантового фінансування та міжнародної підтримки робить багато проєктів тимчасовими і ускладнює довгострокове планування. Водночас, на мою думку, саме ця нестабільність стимулює розвиток гнучких і мобільних продюсерських моделей, які виявляються більш адаптивними до сучасних умов. Окремо варто відзначити конкуренцію в європейському культурному середовищі. Український театр змушений конкурувати з великою кількістю міжнародних проєктів, що вимагає високого рівня професійної якості та чіткої ідентичності. У цьому контексті важливо не лише «бути присутнім», а й формувати впізнаваний художній голос [4]. Водночас сучасна ситуація відкриває і нові перспективи. Насамперед це посилення ролі українського театру як суб‘єкта культурної дипломатії та носія унікального досвіду, що викликає значний інтерес у Європі. Розширюються можливості для міжнародних копродукцій, участі в резиденціях та інтеграції в європейські театральні мережі [1]. Перспективним напрямом є також цифровізація театру та використання гібридних форматів, що дозволяють розширити аудиторію та подолати географічні обмеження. Саме поєднання офлайн- і онлайн-присутності може стати важливим інструментом подальшої інтернаціоналізації українського театру. Отже, попри наявні виклики, сучасний етап розвитку українського театру в умовах війни характеризується значним потенціалом для подальшої інтеграції в