Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (April 17-19, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 367 p.

40 Хартія), компетенції органів місцевого самоврядування (надалі – ОМС) мають бути повними та виключними. Втім, українські реалії часто демонструють зворотне: відсутність чітких меж між власними та делегованими повноваженнями провокує інституційні конфлікти. Додатковим каталізатором реформи виступають жорсткі зобов‘язання України в рамках Ukraine Facility, зокрема індикатор 9.3, та рекомендації Європейської Комісії. Аналіз імплементаційного потенціалу урядового законопроєкту №14412 дозволяє виокремити низку позитивних зрушень, що матимуть визначальний вплив на стійкість системи публічного управління України. По-перше, прийняття даного акта є дієвим інструментом забезпечення макрофінансової стабільності держави через виконання індикаторів Ukraine Facility (що є прямою умовою отримання траншу макрофінансової допомоги обсягом близько 440 млн євро). По-друге, чітке розмежування компетенцій між рівнями врядування формує прозору інституційну архітектуру для процесів повоєнного відновлення. Це гарантує міжнародним партнерам та донорам правову визначеність при прямій суб'єктній взаємодії з територіальними громадами, мінімізуючи корупційні ризики та бюрократичні барʼєри з боку центральних органів виконавчої влади. По-третє, нормативне закріплення обов'язковості ресурсного забезпечення делегованих повноважень унеможливлює хибну практику фінансового виснаження місцевих бюджетів. Це створює передумови для надання якісних та доступних публічних послуг, гарантуючи реальну, а не декларативну спроможність органів місцевого самоврядування. Попри очевидну суспільну необхідність закону, його запропонована редакція містить серйозні концептуальні вади. Показовим у цьому плані є Висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України (ГНЕУ), експерти якого прямо наголошують, що «запропонований нормативний матеріал не є достатнім для його прийняття у вигляді окремого базового закону» [2, с. 2]. Аналіз тексту законопроєкту крізь призму