Proceedings of the International scientific and practical conference ―Toronto Congress of Advanced Research‖ (April 20-22, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Toronto, Canada, 2026. - 174 p.

149 інтересами. Таким чином, ця тема потребує психологічного аналізу з урахуванням індивідуальних та соціокультурних чинників. Актуальність посилюється й відсутністю чітких рекомендацій для батьків, педагогів і самих підлітків щодо безпечного використання цифрового простору. Вивчення даного питання дозволить краще зрозуміти механізми впливу та сприяти розвитку профілактичних програм психологічної підтримки молоді. Осмислення зв’язку між взаємодією у соціальних мережах і самооцінкою ґрунтується на класичних теоріях Я-концепції та самоставлення. Теорія соціального порівняння Л. Фестінгера пояснює, як «вгору» спрямовані порівняння з більш успішними чи привабливими ровесниками здатні знижувати глобальну самооцінку підлітка. Ідеї Ч. Кулі про «дзеркальне Я» та Г. Міда про «узагальненого іншого» підкреслюють залежність самосприйняття від уявлень про оцінки значущих інших – у соцмережах ці оцінки матеріалізуються у реакціях і коментарях. У межах соціометричної теорії самооцінки М. Лірі та Р. Баумістера вона трактується як «датчик» соціального прийняття: флуктуації «лайків»/підписок підсилюють або послаблюють відчуття власної цінності [1, 2, 3]. Вітчизняні дослідження фіксують амбівалентність ефектів соцмереж: виявлено як ризики (зниження самооцінки через надмірні порівняння, фіксація на образі тіла, конфліктність у взаєминах), так і ресурси (підтримка однолітків, можливості самопрезентації та творчості). Зокрема, описано вплив інформаційного середовища та інтернет-комунікації на формування «образу Я» у підлітків; висвітлено зв’язок самооцінки з конфліктною поведінкою, особливості Я-образу за різних емоційних станів, а також роль міжособистісних стосунків у групах старшокласників. Окремі праці демонструють зв’язок підліткової самооцінки із навчальною успішністю й конкурентоздатністю, а також окреслюють шляхи педагогічної підтримки її адекватного розвитку. Самооцінка – це багатовимірне поняття, у якому взаємопов’язані емоційно-оцінні, когнітивні та соціальні компоненти. У психологічній традиції дослідження самооцінки спостерігається еволюціонування від філософських