Proceedings of the International scientific and practical conference ―Toronto Congress of Advanced Research‖ (April 20-22, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Toronto, Canada, 2026. - 174 p.

25 цих умов кейнсіанська логіка вказує на необхідність компенсаторного збільшення державних витрат на підтримку виробництва. Водночас кейнсіанська модель має ендогенне обмеження в умовах воєнного стану: бюджетні ресурси жорстко конкурують між цивільними та оборонними потребами. Частка видатків на оборону в бюджеті України у 2024 році перевищила 50%, що різко звужує простір для аграрних субсидій. Тому «чиста» кейнсіанська модель вимагає суттєвої корекції – заміщення внутрішніх бюджетних витрат зовнішнім донорським фінансуванням, що й відбулося завдяки підтримці USAID, Світового банку та ЄС [3]. Монетаризм як теоретична школа склався насамперед у роботах М. Фрідмена та А. Шварц. Фундаментальна праця «Монетарна історія Сполучених Штатів, 1867–1960» аргументувала, що головним інструментом макроекономічної стабілізації має бути контроль грошової маси, а не фіскальна політика. У праці «Капіталізм і свобода» (1962) Фрідмен прямо зараховував аграрні цінові підтримки до переліку програм державного втручання, що деформують ринкові сигнали та породжують надлишкове виробництво [4]. Монетаристська позиція щодо аграрного сектору є однозначною: субсидії й цінові гарантії знижують ефективність розподілу ресурсів. Якщо ціна не відображає реальну дефіцитність ресурсу, виробники ухвалюють неоптимальні рішення, а суспільство несе «надлишковий тягар» субсидованого виробництва. Водночас монетаристська модель виявляє принципові теоретичні обмеження в умовах воєнного шоку. Ключовою вадою є її залежність від припущення про функціонування стабільних цінових сигналів, тоді як в умовах війни ціновий механізм зазнає глибокої деформації внаслідок фізичного руйнування ринкової інфраструктури, мінування сільськогосподарських угідь і блокади портових потужностей. Монетаристська концепція «природного рівня» виробництва апелює до рівноважного стану економічної системи, досягнення якого в умовах активних бойових дій є практично неможливим. Рекомендації щодо підтримання стабільного темпу приросту грошової маси втрачають практичну релевантність у ситуації, коли значну частину виробничого