Proceedings of the International scientific and practical conference ―Toronto Congress of Advanced Research‖ (April 20-22, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Toronto, Canada, 2026. - 174 p.

83 6. Відсутність єдиної судової практики – відмінності в судових рішеннях щодо схожих справ негативно впливають на стабільність правозастосування. З огляду на вищевикладене можна підсумувати, що основними напрямками вдосконалення нормативного регулювання меж суддівського розсуду є: - законодавче визначення суддівського розсуду – необхідно закріпити в законодавстві України поняття та межі суддівського розсуду, а також розробити критерії його застосування. - Стандартизація судової практики – Верховний Суд повинен систематизувати судову практику та забезпечити єдині підходи до застосування суддівського розсуду. - Посилення суддівської відповідальності – необхідно розробити механізми контролю за здійсненням суддівського розсуду, щоб запобігти зловживанням та свавіллю. - Розвиток правової доктрини – важливо активізувати наукові дослідження щодо суддівського розсуду та розробити доктринальні підходи до його обмеження. - Запровадження механізму апеляційного контролю – суди апеляційної та касаційної інстанцій повинні мати повноваження перевіряти обґрунтованість суддівського розсуду в конкретних справах. - Удосконалення системи підготовки суддів – необхідно впровадити навчальні програми, спрямовані на формування у суддів навичок правильного застосування суддівського розсуду. Загалом суддівський розсуд є невід’ємною складовою судової влади, що забезпечує можливість прийняття гнучких та справедливих рішень. Однак його ефективне застосування потребує чітких меж, які будуть гарантувати рівновагу між правовою визначеністю та необхідною гнучкістю, тому актуальним є питання вдосконалення нормативно-правового регулювання суддівського розсуду, стандартизації судової практики та впровадження механізмів