Proceedings of the International scientific and practical conference ―Israel Ukraine Forum of Science and Innovation‖ (April 27-29, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Tel Aviv, Israel, 2026. - 262 p.

161 У працях, присвячених мовленнєвому розвитку дошкільників, формування мовлення традиційно пов’язують із засвоєнням звукової, лексичної та граматичної сторін мови. За свідченнями відомих науковців і практиків, цей процес відображає поступове оволодіння мовними засобами та правилами їх використання. Разом із цим дослідники підкреслюють, що мовлення функціонує передусім у ситуації спілкування, де воно виконує роль засобу взаємодії між учасниками комунікації. На думку І. Мартиненко [1], поняття комунікативного розвитку має ширший зміст і охоплює здатність дошкільників встановлювати контакт, підтримувати діалог, розуміти співрозмовника та реагувати на зміну умов взаємодії. У такому контексті мовлення постає складником загальної комунікативної діяльності поряд із невербальними формами поведінки та соціальним досвідом дитини. У сучасних дослідженнях дедалі частіше використовується інтегроване поняття комунікативно-мовленнєвої компетентності. За свідченнями науковців, воно відображає рівень сформованості здатності дошкільника застосовувати мовні засоби відповідно до ситуації спілкування, комунікативного наміру та особливостей партнера по взаємодії. Ми поділяємо думку дослідників, що такий підхід дозволяє розглядати мовленнєвий розвиток у цілісному вимірі [3]. Зміст цієї характеристики охоплює кілька взаємопов’язаних складників. Передусім ідеться про мовні ресурси дитини: словниковий запас, граматичне оформлення висловлювань, сформованість звукової сторони мовлення. За свідченнями С. Михальської [2], достатній обсяг лексики забезпечує точність добору слів, тоді як граматична впорядкованість сприяє зрозумілості висловлювання. Поряд із цим важливими є показники мовленнєвої поведінки. Старші дошкільники поступово опановують уміння ініціювати контакт, підтримувати розмову, уточнювати власну думку та змінювати спосіб висловлення залежно від умов спілкування. На нашу думку, саме ці прояви відображають реальний рівень сформованості мовленнєвої діяльності дітей відповідного віку.