Proceedings of the International scientific and practical conference ―Israel Ukraine Forum of Science and Innovation‖ (April 27-29, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Tel Aviv, Israel, 2026. - 262 p.

229 були інтегрованою частиною державної системи, виконуючи функції, які зміцнювали соціальну стабільність імперії [1]. Українські православні братства XVI-XVII ст. постали як специфічна форма громадської самоорганізації міщанства в умовах конфесійного протистояння та політичного тиску в Речі Посполитій. Їх виникнення було зумовлене необхідністю захисту православної віри, культурної ідентичності та соціальних прав українського населення [6]. Одним із найбільш відомих і впливових осередків братського руху було Львівське Успенське братство, яке стало зразком для інших подібних організацій. Братства діяли на основі статутів, що регламентували їхню внутрішню структуру, порядок обрання керівництва та напрями діяльності. Важливою особливістю цих організацій була їхня корпоративна природа та елементи самоврядування. Функціонально братства виконували комплекс завдань, передусім вони були центрами освітньої діяльності: засновували школи, підтримували книгодрукування та сприяли поширенню грамотності. У цьому контексті їхня діяльність відігравала важливу роль у формуванні української культурної традиції ранньомодерного періоду. Крім того, братства активно брали участь у релігійному житті, опікуючись церквами, організовуючи богослужіння та виступаючи на захист православ’я [7]. Вони стали важливим чинником консолідації українського міщанства та формування ранніх форм громадянської активності. У цьому сенсі вони можуть розглядатися як прототипи громадянського суспільства, що виникали поза межами державних структур [5]. Особливістю братств була їхня відносна автономність від державної влади, хоча вони діяли в рамках правового поля Речі Посполитої (зокрема, спираючись на елементи міського самоврядування), їх діяльність часто мала опозиційний характер, особливо в питаннях захисту православної церкви. Це надавало братствам рис активних громадських рухів, спрямованих не лише на соціальну допомогу, але й на відстоювання колективних прав [6].