Proceedings of the International scientific and practical conference ―Israel Ukraine Forum of Science and Innovation‖ (April 27-29, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Tel Aviv, Israel, 2026. - 262 p.

62 недоступності відеоконференцзв’язку суди фактично змушені відкладати розгляд справ, що негативно впливає на розумні строки судового розгляду. Господарське судочинство, як одна з найбільш динамічних галузей, найшвидше адаптувалося до цих інновацій, оскільки суб’єкти господарювання зацікавлені у максимально оперативному вирішенні спорів. Разом з тим, така оперативність не завжди корелює з якістю судового розгляду, що породжує ризик формалізації процесу. Правовий базис функціонування онлайн-судочинства закладений у статті 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка визначає ЄСІТС як сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем, що забезпечують автоматизацію документообігу та дистанційну комунікацію між судом і учасниками справи [5]. Проте практична реалізація онлайн-засідань безпосередньо регламентується нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтею 197 [6]. Саме ці норми визначають процесуальний алгоритм проведення засідання в режимі відеоконференції, включаючи порядок подання заяви, ідентифікацію особи та фіксацію судового процесу. Це співвідноситься з принципом «процесуальної економії» та забезпечує безперервність здійснення правосуддя. Водночас виникає колізія між принципом процесуальної економії та принципом безпосередності, ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дистанційна форма участі обмежує можливість суду безпосередньо сприймати докази [6]. Важливо підкреслити, що, за останні роки відбулася значна еволюція процесуальної думки: якщо раніше відеоконференція розглядалася як винятковий захід, що вимагав перебування особи у приміщенні іншого суду, то сьогодні чинна редакція Господарського процесуального кодексу України дозволяє брати участь у засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Така трансформація породжує доктринальну дискусію щодо впливу цифровізації на принцип безпосередності та гласності судового розгляду, оскільки дистанційний формат об’єктивно обмежує можливості суду щодо сприйняття невербальної поведінки учасників