Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Research and Education‖ (May 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 523 p.

513 Ідеї рефлексивного підходу до акторської майстерності яскраво втілюються у діяльності українського актора театру і кіно Богдана Ступки, який розглядав акторську професію як процес глибокого внутрішнього самопізнання. Він акцентував на тому, що актоський професіоналізм виникає на перетині емоційного переживання та свідомого контролю. Б. Ступка вважав, що актор має не лише жити роллю, а й усвідомлювати це переживання. Він говорив: «Актор мусить відчувати й водночас розуміти, що з ним відбувається на сцені. Усе, що є в ролі, актор знаходить у собі» [1, С. 19]. Важливим для розуміння рефлексивної природи акторської майстерності має діяльність відомого актора й режисера Амвросія Бучми. Він є одним із найяскравіших представників психологічного театру. Його акторська практика відзначається глибоким зануренням у внутрішній світ образу зі збереженням високого рівня свідомого контролю над сценічною дією. А. Бучма мав високу здатність до тонкого аналізу психічних станів героя, що свідчить про розвинену рефлексивну свідомість. Його підхід до ролі передбачав не лише емоційне проживання, але й постійне осмислення логіки дій персонажа та його внутрішньої структури. У мемуарному виданні «Амвросій Бучма: спогади сучасників» зазначається: «Він ніколи не втрачав контролю над роллю, навіть у найсильніших емоційних станах» [8, С. 184]. Зважаючи на такі погляди видатних митців, можемо констатувати, що рефлексія функціонує як інструмент самоспостереження, що дозволяє актору одночасно перебувати у двох вимірах – як виконавець ролі та як дослідник власного творчого потенціалу. У новому культурному середовищі особливого значення набуває емоційність актора та його здатність грати не лише тілом й рухами, а й психологічно. Тобто вміти передати глядачам напругу, емоції та внутрішній світ персонажа. Щоб глибше розуміти психологію образу та вміти сформувати цілісний сценічний образ, у роботі над роллю передбачається кілька рівнів рефлексії [2]: