Proceedings of the International scientific and practical conference ―The Hague Conference on Science and Public Policy‖ (May 8-10, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – The Hague, Netherlands, 2026. - 232 p.

141 реальній клінічній практиці, що робить його стійким до деструктивних чинників медичного середовища. Критичне мислення та навички вирішення проблем в умовах сьогодення набувають особливої уваги через колосальний обсяг медичної інформації. Майбутній медичний працівник має бути здатним аналізувати клінічні дані, відрізняти доказову інформацію від суб‘єктивних припущень та самостійно приймати обґрунтовані рішення в межах своєї компетенції. Розвиток цих навичок відбувається через метод кейс-стаді та проблемно-орієнтоване навчання, де студенти стикаються з неоднозначними ситуаціями, що не мають одного «правильного» розв‘язку в підручнику. Це спонукає їх до самостійного пошуку ресурсів, порівняння альтернатив та прогнозування наслідків своїх дій, що є основою професійної автономії та відповідальності перед суспільством. Командна робота (teamwork) та лідерство складають соціальний вимір професійного профілю медика. Сучасна медицина — це командна гра, де ефективна взаємодія між лікарем, медичною сестрою, фельдшером та пацієнтом визначає успіх терапії. Формування навичок співпраці у коледжі здійснюється через міждисциплінарні проєкти та симуляції масових надзвичайних подій, де студенти розподіляють ролі, вчаться делегувати повноваження та підпорядковуватися спільній меті. Лідерство в медичному контексті розглядається не як домінування, а як здатність брати на себе відповідальність за результат та надихати колег на досягнення найкращих показників. Вміння конструктивно розв‘язувати конфлікти всередині колективу є запорукою здорового робочого мікроклімату, що зрештою мінімізує медичні ризики. Цифрова грамотність та адаптивність замикають перелік ключових soft skills, перетворюючись на невід‘ємну частину життєвої компетентності. Швидкість оновлення технологій вимагає від медичного фахівця готовності до постійного перенавчання та опанування нових цифрових інструментів без внутрішнього опору. Вміння працювати з електронними картами пацієнтів, системами штучного інтелекту та телемедичними платформами потребує