Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Science and Education Conference‖ (May 15-17, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 429 p.

181 Гендерні особливості персонажного мовлення відображають соціокультурні норми особи чи суспільства, рольові очікування та моделі поведінки в основі чоловічої чи жіночої ідентичності. Чітка відповідність персонажа/жки до критеріїв, чи повна протилежність стереотипності грає важливу роль в його/її контекстній індивідуалізації та експресії загалом, що суттєво впливає на формування лінгвістичного бренду персонажа. Відмінності гендерно маркованого мовлення проявляються на лексичному, синтаксичному та прагматичному рівнях і мають властивість змінюватись залежно від соціального статусу персонажа, його життєвого досвіду, прийнятих рішень та культурного середовища. Гендерно марковане мовлення виконує кілька важливих функцій у художньому тексті. Характерологічна функція полягає у розкритті особистості персонажа через мовлення; соціальна функція відображає належність до певної соціальної групи і роль у суспільстві; оцінна функція дозволяє передати ставлення персонажа до себе та інших; ідентифікаційна функція формує впізнаваний стиль мовлення. Одним із найважливіших аспектів перекладу гендерних особливостей мовлення є необхідність збереження не тільки змісту висловлювання, а й його прагматичної функції та мовленнєвої моделі поведінки персонажа. Окрім прямих професійних обов‘язків адекватного перекладу, перекладач також має враховувати і ризик нейтралізації гендерних маркерів, що може призвести до часткової втрати індивідуального образу та оригінального стилю лінгвістичного вираження героя. У структурі лінгвістичного бренду гендерні особливості мовлення виступають як важливий маркер індивідуальності. Вони формують унікальний мовний стиль персонажа, відображають його соціальну роль і ідентичність, підсилюють експресивність мовлення, забезпечують впізнаваність мовного образу. Мовлення Джона Сноу у романі Дж. Р. Р. Мартіна «Гра Престолів» характеризується стримано-раціональним, авторитетним та самостверджувальним типами мовлення, що в свою чергу формує образ