Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Science and Education Conference‖ (May 15-17, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 429 p.

324 - Сучасні дослідження свідчать, що однакові фізичні навантаження по- різному впливають на організм залежно від рівня підготовки, стану здоров‘я та індивідуальних фізіологічних показників людини [2, с. 45]. - Однак традиційна система фізичного виховання у закладах вищої освіти базується на уніфікованих програмах, які не враховують індивідуальні особливості студентів, а саме: • Рівень фізичної підготовки; • Стан серцево-судинної системи; • Фізіологічні можливості організму. Ігнорування цих факторів прямо призводить до зниження ефективності занять спортом та можливого перенавантаження або недостатнього ефекту від тренувань. Індивідуалізація фізичних навантажень є процесом адаптації інтенсивності, обсягу та характеру фізичних вправ відповідно до особистих характеристик конкретної особи. Ключовими принципами є [2, с. 47]: • Відповідність навантаження рівню підготовленості – вправи мають підбиратися таким чином, щоб відповідати поточним фізичним можливостям людини; • Поступове збільшення інтенсивності тренувань – задля забезпечення прогресу інтенсивність тренувань має збільшуватись поступово, враховуючи адаптаційні зміни організму; • Врахування вікових та індивідуальних особливостей, що включає стать, вік, рівень здоров‘я, психофізіологічні показники. Основою індивідуалізації фізичних навантажень вважаються фізіологічні показники, адже на цих даних виконується побудова кожного окремого плану тренувань. Одним із базових показників є частота серцевих скорочень (ЧСС). Формула максимального ЧСС виглядає таким чином [3, с. 234]: ЧСС максимальна = 220 - вік Наприклад, для студента віком двадцять років максимальна ЧСС становить 200 уд/хв. На основі цього показника визначаються тренувальні зони [3, с. 230]: