Proceedings of the International scientific and practical conference ―New York Global Science Conference 2026‖ (May 18-20, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 322 p.

228 професійного вигорання, який формується під впливом тривалого робочого стресу та недостатності відновлювальних ресурсів особистості. Аналіз деперсоналізації показав, що високий рівень цього показника спостерігається у 42,5% респондентів, середній ‒ у 23,75%, низький ‒ у 33,75%. Виявлені дані відображають тенденцію до емоційного дистанціювання у професійній взаємодії, формалізації комунікативних контактів і зниження емпатійної включеності у робочі процеси. У сучасних дослідженнях організаційної психології подібні прояви розглядаються як захисна реакція на надмірні навантаження та емоційно виснажливі умови праці, що підтверджує їх функціональний, але деструктивний у довгостроковій перспективі характер. Щодо редукції професійних досягнень встановлено, що понад половина респондентів (51,25%) демонструють високий рівень, тоді як середній та низький рівні становлять 38,75% і 10% відповідно. Це може свідчити про зниження професійної самооцінки, відчуття неефективності власної діяльності та порушення суб’єктивного переживання професійної успішності. У сучасних емпіричних роботах зазначається, що саме цей компонент вигорання найбільш тісно пов’язаний із зниженням внутрішньої мотивації та професійної залученості, що поглиблює загальний дезадаптаційний стан працівника. Результати оцінки соціально-психологічного клімату свідчать про переважно сприятливі умови взаємодії в колективі, що проявляється у високих показниках інформованості (71,25%), контактності (63,75%) та організованості (62,5%). Це дозволяє припустити наявність відносно стабільної системи внутрішньогрупової взаємодії, яка базується на координації дій та взаємній підтримці. Водночас менш виражені показники відповідальності (27,5%), колективізму (27,5%) та згуртованості (30%) можуть свідчити про недостатньо високий рівень єдності колективу та неоднорідність проявів взаємної підтримки між працівниками. У сучасних дослідженнях соціально-психологічного клімату підкреслюється, що саме недостатня згуртованість та обмежений рівень взаємної включеності можуть виступати чинниками поступового зростання емоційного напруження в колективі.