Proceedings of the International scientific and practical conference ―New York Global Science Conference 2026‖ (May 18-20, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 322 p.

229 Аналіз задоволеності працею виявив, що найвищі показники стосуються ресурсності професійного середовища (88,89%), загального показника задоволеності працею (88,89%) та балансу між роботою і особистим життям (87,65%), що вказує на наявність значущих ресурсних факторів професійного середовища. Водночас наявність низьких показників за шкалами професійного росту та самореалізації (11,11%) і організованості праці (11,11%) може розглядатися як потенційний ризиковий чинник професійного виснаження та зниження мотивації до трудової діяльності. Сучасні дослідження підтверджують, що саме обмеженість можливостей професійного розвитку та недостатня реалізація особистісного потенціалу є одними з ключових предикторів емоційного виснаження в організаційному середовищі. Рівень професійного стресу виявився помірним у 78,75% респондентів, високим ‒ у 10%, низьким ‒ у 11,25%, що загалом відображає наявність помірного психоемоційного навантаження у досліджуваній вибірці. У контексті сучасних наукових підходів це може свідчити про відносно достатній рівень адаптаційних ресурсів більшості працівників для подолання професійних навантажень, хоча окрема частина досліджуваних усе ж перебуває у зоні ризику розвитку емоційного виснаження та професійного вигорання. Отримані результати дають змогу трактувати виявлені кореляції як відображення комплексної взаємодії між особистісними ресурсами працівника та особливостями організаційного середовища. Основну увагу в дослідженні зосереджено на вивченні зв’язків між рівнем професійного вигорання, професійного стресу, задоволеністю трудовою діяльністю та показниками соціально-психологічного клімату колективу, що встановлювалися за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона.