Proceedings of the International scientific and practical conference ―New York Global Science Conference 2026‖ (May 18-20, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 322 p.

231 виснаженням і загальною задоволеністю працею (r=-0,52) відображає зниження суб’єктивного відчуття психологічного комфорту та професійної залученості за умов виснаження ресурсів. Аналогічно, негативна кореляція між редукцією професійних досягнень і професійними перспективами (r=-0,48) узгоджується з даними сучасних досліджень, у яких зниження самооцінки професійної ефективності розглядається як важливий механізм втрати мотиваційного потенціалу працівника. Особливо показовим є негативний зв’язок між деперсоналізацією та організованістю праці (r=-0,51), який дозволяє припустити, що структурна невизначеність, недостатня координація та слабка регламентованість робочих процесів можуть виступати організаційними чинниками формування емоційної відстороненості. У межах сучасних організаційних досліджень це трактується як наслідок дефіциту ясності ролей та комунікативної прозорості, що підсилює відчуження працівника від професійного середовища. Подібно, негативний зв’язок між показниками вигорання та балансом між роботою й особистим життям (r=-0,50) підтверджує значення відновлювальних ресурсів як ключового буфера проти емоційного виснаження. Натомість позитивні кореляції між характеристиками соціально- психологічного клімату та задоволеністю працею свідчать про ресурсну функцію організаційного середовища. Зокрема, відповідальність, колективізм, організованість і контактність виступають як чинники, що підсилюють суб’єктивне відчуття професійної стабільності та залученості працівників. Така структура взаємозв’язків узгоджується з сучасними дослідженнями, які демонструють, що підтримувальний клімат у колективі підвищує рівень психологічної стійкості працівників, сприяє відновленню емоційних ресурсів і знижує ймовірність розвитку вигорання. Отримані результати дозволяють зробити висновок, що професійне вигорання є багатофакторним феноменом, у структурі якого провідну роль відіграє професійний стрес як динамічний чинник його актуалізації, тоді як соціально-психологічний клімат виступає системним ресурсом або, за