Proceedings of the International scientific and practical conference ―New York Global Science Conference 2026‖ (May 18-20, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 322 p.

236 та психологічної стійкості стратегічним завданням для юридичної науки та практики. Таким чином, цілісний психолого-правовий аналіз професійної етики дозволяє не лише глибше зрозуміти природу етичних порушень, а й розробити дієві механізми формування нової правової культури, де гуманістичні цінності та психологічна компетентність юриста є запорукою справедливого правосуддя. Дослідження психолого-правових аспектів професійної етики юриста має виражений міждисциплінарний характер, перебуваючи на стику юридичної деонтології, психології праці та загальної психології. Аналіз наукового доробку свідчить про стійкий інтерес дослідників до окресленої проблематики, що зумовлено високим психоемоційним навантаженням та специфікою правозастосовної діяльності фахівців юридичної сфери. Питання психологічних особливостей безпосередньо правової діяльності в Україні активно досліджуються у працях С. І. Маршалока, де детально аналізується структура професійної діяльності фахівців юридичної сфери крізь призму їхніх індивідуально-психологічних властивостей [1]. Специфіку комунікативного складника етики правника, зокрема в межах адвокатської практики, розкрито у дослідженні Л. Ю. Чекмарьової, де правова консультація розглядається як складний, психологічно детермінований комунікативний процес, що вимагає від адвоката дотримання суворих етичних меж та високої комунікативної культури [2]. Фундаментальні основи професійної етики правників, етичні дилеми та стандарти поведінки у судовому процесі широко представлені у західній правовій думці, зокрема у працях М. Г. Фрідмана та А. Сміта, які присвячені переосмисленню стандартів поведінки адвоката та розв'язанню конфлікту обов'язків перед клієнтом і правосуддям [4]. Комплексний аналіз нормативного регулювання та практичних кейсів професійної відповідальності юристів здійснено у класичному дослідженні Д. Роуд, Д. Лубана, С. Каммінгса та Н. Енгстром, що формує базу для розуміння інституційного виміру правової етики [8]. Важливим вектором розробки теми є інтеграція загальнопсихологічних