Proceedings of the International scientific and practical conference ―New York Global Science Conference 2026‖ (May 18-20, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 322 p.

238 посилюється тим, що чинна система юридичної освіти та підвищення кваліфікації акцентує увагу переважно на знанні букви закону, ігноруючи психологічний складник професійної діяльності. Як наслідок, юрист опиняється беззахисним перед внутрішніми конфліктами: коли професійний обов’язок (наприклад, дотримання адвокатської таємниці або безсторонність судді) вступає у суперечність з особистими емоційними реакціями, суспільним тиском або симптомами емоційного вигорання. Таким чином, виникає гостра суперечність між зовнішнім правовим регулюванням етики та відсутністю внутрішніх психологічних механізмів саморегуляції. Це створює ситуацію «етичного вакууму», де за зовнішнім дотриманням процедур може приховуватися психологічна неготовність до прийняття справедливих рішень, що в кінцевому підсумку нівелює гуманістичну сутність правосуддя та підриває довіру суспільства до правової держави. Розв’язання цієї ситуації потребує переходу від суто нормативного розуміння етики до психолого-правової парадигми, де етична компетентність розглядається як синтез правових знань та психологічної зрілості особистості. У системі координат сучасної юридичної деонтології етична поведінка правника традиційно розглядається крізь призму нормативно-правового регулювання та інституційних стандартів. Водночас поза увагою дослідників часто залишається той факт, що внутрішнім базисом тривалої та безкомпромісної відповідності цим стандартам є індивідуально-психологічний потенціал особистості, зокрема її психологічна стійкість та емоційний інтелект. В умовах хронічного інтерперсонального стресу, високої ціни професійної помилки та перманентного дефіциту часу етична свідомість юриста зазнає значного деструктивного тиску, що актуалізує потребу дослідження когнітивних та емоційних регуляторів його поведінки. Юридична практика за своєю природою є конфліктогенною, а отже, вимагає від фахівця не лише високої кваліфікації, а й особливої когнітивної гнучкості та емоційної витривалості. Професійне середовище постійно випробовує внутрішні етичні імперативи правника на міцність. Як доводять М.