Proceedings of the International scientific and practical conference ―New York Global Science Conference 2026‖ (May 18-20, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 322 p.

88 Для української практики це означає: слід відмовитися як від формального очікування вироку за предикатний злочин у кожному випадку, так і від протилежної помилки - припускати злочинне походження активу лише через анонімізований характер операції. FATF підкреслює, що red flags у сфері віртуальних активів не є ані вичерпними, ані достатніми самі по собі; вони мають оцінюватися у сукупності з іншими даними [11, с. 3, 19]. Отже, використання міксерів, нетипових ланцюгів переказів або self-hosted addresses може бути доказовим індикатором, але не автоматичним замінником встановлення складу злочину. Друга ланка - точне визначення юридичної форми діяння. Якщо злочинно одержані кошти конвертуються у криптоактиви для розриву очевидного зв’язку з їх джерелом, може йтися про зміну форми майна або фінансову операцію. Якщо цифрові адреси, проміжні гаманці чи інші інструменти використовуються саме для ускладнення встановлення джерела активу чи контролю над ним, оцінюється наявність приховування або маскування в розумінні частини першої статті 209 КК України [1, ч. 1 ст. 209]. Саме тут трирівневий алгоритм запобігає помилці, коли опис технології підміняє аналіз ознак складу. Третя ланка - суб’єктивна сторона. Формула «знала або повинна була знати» не встановлює відповідальності за необережне користування криптовалютою; вона потребує доведення сукупності обставин, з яких випливає усвідомлення особою злочинного походження майна [1, ч. 1 ст. 209]. У науковій літературі слушно наголошується, що публічний блокчейн забезпечує радше псевдонімність, а не абсолютну анонімність, тому маршрут руху активів може бути аналітично простежений, але це ще не встановлює автоматично особу власника або її психічне ставлення до операції [12, с. 709]. Необхідно чітко відмежовувати статтю 209 КК України від статті 209-1 КК України. Перша норма охороняє порядок обігу майна від введення в нього цінностей злочинного походження. Друга передбачає відповідальність за умисне неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації у сфері фінансового моніторингу, а також за окремі порушення режиму доступу