Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science in the Era of Globalization‖ (May 22-24, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Zurich, Switzerland, 2026. - 353 p.

144 цього часу державна мовна політика не сприяє вихованню культури історичної пам‘яті українців. Чимало наших співвітчизників не мають елементарних знань з історії своєї культури взагалі й історії мови зокрема, поширення яких і має бути одним із завдань державної політики в галузі української мови й важливим компонентом змісту освіти» [4, с.140]. Аналізуючи розмірковування дослідників щодо напрямків та інструментів цієї діяльності в контексті випрацювання консолідованої мовної політики, можна вокремити такі: суто лінгвістична царина (дослідження мовознавців діаспори, зокрема І.Огієнка, Ю.Шевельова, Р.Смаль-Стоцького, В.Чапленка, О.Горбача, Я.Рудницького та ін.); система заходів, які традиційно проводять наукові та громадські інституції (Світовий конгрес українців, Міжнародна асоціація україністів, Український вільний університет, Наукове товариство ім. Шевченка в Канаді та ін.); публікування та перевидання літератури з усіх сфер суспільного життя («Енциклопедія українознавства»); меценатська діяльність (Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика на честь одного з найвідоміших українців зарубіжжя, Ераст Гуцуляк, Володимир Кашицький (УКУ) та ін.). Чи працює сьогодні в реаліях російсько-української війни ця традиційна модель функціонування діаспори в контексті саме мовної політики? І так, і ні, тому що п‘ята міграційна хвиля набуває форми, яку визначають як розсіяну міграцію. «Основними рисами такої міграції є: відсутність єдиного центру притяжіння – люди можуть переселятися в різні регіони чи країни; невеликі масштаби окремих переміщень, але загалом вони можуть охоплювати значну кількість людей; поступовість – міграція відбувається не одномоментно, а протягом певного часу; роззосередженість мігрантів – вони не утворюють компактних громад» [5, с.381]. Саме так формується унікальне соціально- економічне явище, яке економічні аналітики називають розсіяним українством. Цікаво поглянути на цей феномен з такого погляду: чи реалізований натепер його потенціал як активного українськомовного ресурсу для збереження та підтримки національної, а отже, і мовної ідентичності, і які його перспективи в процесах повоєнного відродження України.